Персональний сайт Підварко В.В.

До дня народження М. В. Гоголя

 1. Позакласні читання творів М. В. Гоголя……... протягом   березня

 2. Виховні години на тему «Життя і творчість М. В. Гоголя»…29. 03    

 3.  Конкурс плакатів, газет та ілюстрацій, присв’ячених творчості

 М. В. Гоголя……………………………………………………..до 31. 03.

 4.  Концерт-вікторина «Чи знаю я Гоголя?»………………............01. 04.

                                      Концерт – вікторина

Учитель: Сьогодні виповнюється 201 рік з дня народження великого письменника і драматурга, твори якого пережили століття, стали класикою, увійшли в шкільні програми, Гоголя Миколи Васильовича. На виховних годинах ви згадали, повторили, а школярі молодших класів познайомилися з творчою біографією письменника. А зараз ми…

І-ша ведуча (схвильовано): Валентино Василівно, зачекайте, до нас завітав незвичайний гість. Дамо йому слово. Зустрічайте! Микола Васильович Гоголь!

Гоголь (повільно входячи і з цікавістю оглядаючи присутніх): Добрий день, учні Ульянівської школи! Хочете знати, як я став письменником? Так от.

В ті роки, коли я став замислюватися про своє майбутнє (а замислюватися про майбутнє я почав рано, в ті пори, коли всі мої ровесники мріяли про забави), думка про письменництво ніколи не приходила на ум, хоча мені здавалося, що я стану людиною відомою, що зроблю щось для загального блага. Я думав просто, що я вислужуся на державній роботі. Але не судилося.

Перші мої опуси були в ліричному та серйозному стилі. Ні я сам, ні мої товариші не думали, що мені судилося бути письменником комічним і сатиричним. Хоча на мене часто находила охота жартувати. Говорили, що я вмію не те щоб перекривляти інших, але вгадувати людину, тобто те, що вона повинна в тих чи інших випадках сказати, дотримуючись мови та складу мислення. Щоб розважити себе та інших, я вигадував собі все смішне, що тільки міг видумати…

Пушкін змусив мене поглянути на цю справу серйозно. Ось так я почав сміятися. А якщо сміятися, так вже краще сміятися сильно і над тим, що дійсно гідно висміювання загального.

Учитель: Ми вдячні Вам за цікаву розповідь і просимо залишитися з нами ще на кілька хвилин. На виховних годинах ми згадували Ніжинську гімназію. З Вашої легкої руки, Миколо Васильовичу, в гімназії був створений театр. А так як в Ніжині театру не було, то гімназійний театр  користувався великим успіхом. Багаті, але без- таланні однокласники заздрили Гоголю: і в навчанні перший, і п’єси пише, ще й актор гарний. Син німецького барона Ріхтера Михайло та Микола Васильович претендували на роль блудного сина з однойменної біблійної притчі.

ІІ-га ведуча: Так. І давня ворожнеча набрала нових обертів. Іноді здавалося, що просторі палати гімназії були все ж затісні для них. А тут при пробі на роль одноголосно був вибраний Гоголь.

І-ша ведуча: Кожну хвилину він використовував на те, щоб вивчити слова ролі напам’ять, бо говорити будуть німецькою. Гоголь усамітнився  в гімназійному сквері, і ось він іде алеєю і як завжди не помічає, якою стороною.

Учитель:  Я повинна зауважити, що в гімназії існувало правило: рухатися лише  правою стороною.

(Виходять Гоголь і Фон-Фантік, йдуть назустріч один одному. Гоголь замислений, нахилив голову і щось шепоче і, звичайно ж, йде лівою стороною. Фон-Фантік з сердитим виразом на обличчі вперто не зминає з дороги, в кінці  кінців вони стикаються. Коли вони зіткнулися, Гоголь раптово підіймає голову.)

Фон-Фантік: (обурено). Дурак!

 Гоголь: (спокійно). А я Гоголь.        

 (Вони розходяться)

Учитель: Так велося Гоголю в гімназії.А влітку чи на канікулах він у себе в селі серед сільської дітвори, в сім’ях у кріпосних. Він знає, хто і як живе, хто в чому нуждається. Він знає ігри кріпосних дітей і слухає страшні та цікаві оповідки. Україна увійшла в його серце.

ІІ-га ведуча: І ні Петербург, ні інші міста Росії, ні навть закордон не зміг згасити любов Гоголя до своєї  Батьківщини. Та і як забути її степи!

Чтець І: (Звучить уривок із повісті «Тарас Бульба»)

І-ша ведуча: Хто скаже, з якого твору цей уривок? (учні відповідають)

А як поетично він говорить про українську ніч! Ось послухайте.

ЧтецьІІ: (Звучить уривок з «Травневої ночі»)

Учитель:  З якого твору цей уривок? (Робота з аудиторією)А як пишався він широким Дніпром!

ЧтецьІІІ: (Звучить уривок із «Вія»)

Учитель: Звідки цей уривок? (Робота з аудиторією)  А народні міфи, казки, бувальщини! Вони чарували і дивували Гоголя,  тому й з’явилися його романтично-поетичні «Вечори на хуторі поблизуДиканьки». І хто тільки не діяв у його казках- феєріях – водяні з русалками, чорти і відьми, вій зі своєю свитою і ще багато всякої нечисті зі свинячими рилами та козиними ріжками.

ІІ-га ведуча: Ось і зараз ми заглянемо до хати молодиці, яку в селі вважають відьмою. І хто тільки до неї не ходив у гості!

Сценка «В гостях у Солохи»

Біля столу з наїдками-напитками порається Солоха. Чується стукіт у двері.

Солоха: Заходьте, заходьте!

Чорт (заходячи до хати): О, Солохо, серденько, що за вечерю ти приготувала!

Солоха: Пригощайся, любий чорте, бо вже пора б і на мітлі по місяць летіти, бач, як на дворі світло, хоч на снігу голки збирай.

(Чорт починає частуватися, а тут чується стукіт у двері)

Солоха та чорт (метаючись по хаті): Ой, лишенько, що ж робити? Куди ж подітися?

Солоха (хватаючи мішок): Ось плигай швидше в мішок.

(Чорт залазить в мішок. Заходить дяк: одяг довгий і на пузі хрест)

Дяк (показує на шию): О, прекрасна Солохо, що це в тебе?

Солоха: А то не знаєте! Намисто.

Дяк (показує на щоки): А це?

Солоха: Ой, ну що ви, пане дяче, це ж мої щічки. Та проходьте до столу, любий д'яче, пригощайтеся.

Дяк (дивлячись у куток, хретиться і бере в руки чарку): Ну, господи, прости!

( Чується стукіт у двері)

Дяк (метаючись по кімнаті ): Сховатися! Сховатися!

(Солоха і його заштовхує в мішок. Без запрошення заходить голова.)

Голова (погладжуючи живіт): О. то ти мене чекала, дорога Солохо! І стіл накрила, а вже ж на столі! Як приємно, дорога Солохо!

(Голова наближається до столу, а в цей час знову стукають у двері. Голова завмер, а Солоха намагається і його заштовхати у мішок.)

Голос за сценою: Відчини!

(Німа сцена)

Лине музика, на опустілу  сцену повагом виходить парубок і сідає на свого кожуха.

ІІ-га ведуча: О, а це що за музика лине? Куди ж це ми потрапили? І що робить цей парубок біля ставка? Та це ж Левко!

Левко (позіхаючи): Ой,  як спати хочеться, вже скоро й ранок.

(Левко влягається на кожуха і засинає. А в цей час виглядають і по одній виходять русалочки, вони починають танцювати. Одна підходить до Левка, проводить рукою по обличчю. Левко просинається і здивовано дивиться навколо.)

Русалка: Юначе, знайди мою мачуху, злу відьму, вона мені жити на землі не давала і тут, під водою, в мене сили забирає. Знайди, і я тобі віддячу.

Інша русалка (кричить): Давайте грати у «Ворона»

(Дівчата починають грати. Але гра в'яла,бо ніто не хоче бути вороном, І тут за ворона стає русалка, яка з радістю ловить інших)

Левко (вказуючи на неї, гукає): Ось вона!

(Русалки хапають відьму і тягнуть її за сцену)

І-ша ведуча: З якого твору цей уривок? (Робота з аудиторією)

Учитель: Та не лише фантазія українського народу, його міфологія цікавили Гоголя. Не менш захоплюючим для ньго було і його історичне минуле. Вивчав архівні матеріали, гортав історичні документи, із захопленням слухав думи, історичні пісні, перекази. Результатом цієї копіткої роботи став твір, сценку з якого ми пропонуємо вашій увазі.

Сценка «Страта Остапа»

На сцену повільно виходять трьох козаків у рваному одязі, зупиняються, перший із них підіймає руку в гору і голосно вимовляє:

- Дай же, Боже, щоб всі, які тут не стоять єретики, не почули, нечестиві, як мучиться християнин! Щоб ні один із нас не промовив ні одного слова!

( Він ступає вперед і зупиняється біля палача)

Тарас (серед глядачів): Добре, синку, добре!

(Палач зв'язує Остапу руки).

Остап (голосно): Батьку! Де ти! Чи чуєш ти?

Тарас (голосно): Чую! (Він миттєво зникає серед глядачів).

       ІІ-га ведуча: Як звати цих цих героїв і з якого вони твору?

Учитель: Сьогодні ми з вами згадали невеличку частинку того, що написав Гоголь. (Далі вчитель звертає увагу присутніх  до виставки книг, творів М. В. Гоголя. Потім оцінюється виставка робіт учнів: плакати, ілюстрації, газети.)       

                             В