Усний журнал «День захисника України»
Мета: - виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників;
- ушанувати пам'ять тих, хто загинув на Майдані, в АТО;
- формувати патріотичні почуття, викликати гордість за свій народ;
- сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.
Ведуча: Доброго дня, вчителі, учні, гості. Президент України видав указ № 806/2014:
Ведучий: «Установити в Україні свято — День захисника України, яке відзначати щорічно 14 жовтня».
Ведуча: Це свято є справді всенародним святом, бо захисниками Вітчизни є учасники національно-визвольних рухів ХХ століття, учасники Революції гідності, добровольці і військові, волонтери, діти і дорослі — всі ті, хто в різний спосіб наближають перемогу над російськими загарбниками.
Ведучий: Наш усний журнал присвячений саме цим подіям.
Ведуча: Сторінка перша «Народження в огні і вихорі війни».
(Звучить пісня «Йде січове військо» сл. і муз. М. Гайворонського)
Учень1: Зродились ми великої години
З пожеж війни і з полум’я вогнів.
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гніт і гнів на ворогів.
Учень2:
Велику правду для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Батьківщині будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад все!
Ведучий: 72 роки минає з часу створення Української Повстанської Аармії. Національно-визвольний рух Української Повстанської Аармії – одна з найяскравіших сторінок боротьби українського народу проти гітлерівської та більшовицької окупацій. Молоді і старі йшли на смертельну боротьбу. Ця боротьба була надзвичайно виснажливою, важкою і кривавою. Сьогодні ми присвячуємо цим людям слова щирої вдячності, бо вони захищали Соборність і незалежність України в 20 столітті і продовжують її відстоювати в 21 столітті.
(Звучить пісня «Воіни світла» сл. і муз Михалюк)
Ведуча: Дякуємо за подвиг і вірність Україні бувшим нашим учням та батькам наших учні, котрі були і є учасникам АТО:
Ведучий: Боротьба за незалежність України продовжується і зараз. На Донеччині і Луганщині, на превеликий жаль, гинуть наші патріоти-добровольці та воїни української армії. У цій страшній борні наш народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає. Схилімо низько голови перед пам’яттю і подвигом славних синів України- героїв небесної сотні і героїв АТО і промовимо молитву за душі загиблих.
(Звучить лемківська народна пісня «Пливе кача»)
Шість учнів молодших класів
1. Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
2.Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.
3.Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,
- Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
4.Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
5.Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
6.Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…
Учень 3
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
Ведуча: Сторінка друга «Ми не хочемо війни!»
Звучить пісня «Мальви»(сл.. Б. Гура, муз. В. Івасюка»)
Виходять учні, виносять плакати і читають вірші:
Учень 4 Плакат 1: Війни прокляті матерями. (Горацій)
Коли люди питають:
- Чиї ж бо ви діти?
- Мами дочки й синочки, -
Так малеча отвітить.
А коли у дорослих
Про це ж запитати,
То не кожний відразу
Зможе відповідь дати…
То чиї ж бо ми діти?
І якого ми роду?
І яка земля-мати
Нам дала свою вроду?
Тихі води вкраїнські
Змалу нас колисали,
Ясні зорі Вкраїни
Нам шляхи осявали.
Україно, ти – мати,
Що найкраща у світі.
Ми були, є і будем,
Адже ми – твої діти!
Учень 5 Плакат 2: Не йдіть війною проти закону, прийміть закони проти війни. (Єврейське прислів’я)
Я горжуся тим, що українка,
Що живу я на оцій землі,
Де степи розлогі і Дніпро широкий,
І чарують співом соловʼї.
Де усі світанки нам бажають зранку:
- Добрим буде хай прийдешній день!
І де ніч зоріє, а мої надії,
Мої мрії мчать у неба синь.
Хочу, щоб світанки завжди посміхались,
Щоб під мирним небом
В щасті всі жили,
Щоб війни не стало І щоб повернулись
В материнську хату всі сини.
Щоб мою Вітчизну
Не терзали круки,
Щоб всі українці узялися за руки
І сказати дружно щоб змогли:
- Ми були. І є. І будем ми!
Учень 6 Плакат 3: Війна людей їсть, кров'ю запиває. (Українське прислів'я)
Не яничари, не манкурти, не безбатченки!
Хто так осмілився колись про нас сказати?
Ми – українці. Ми – народ. Ми – нація.
І в нас єдина Україна – мати.
Розтерзана, розтоптана, порубана,
Через роки відроджувалась знову.
Розпʼята на хресті і вкрай знекровлена,
Щоразу піднімала гордо голову.
Ні Чінгізхану, ні Батию, ні Потоцькому,
Ні Першому, ні Другій не скорилася.
Із попелу Руїни братовбивчої,
Як Фенікс, Україна відродилася.
Учень 7 Плакат 4: Хто взяв меч, від меча й загине. Новий Завіт (Mm. 26. 52)
Не стала на коліна перед ворогом
І на своїх тиранів не молилася,
Хоча не раз за всю свою історію
Слізьми невинних людських жертв умилася.
Знов меч занесений над нашою державністю,
І хижі круки вже чекають здобичі,
І серце України знову зранене,
Душа Вкраїни-неньки просить помочі
І молиться за всіх дітей.
Ведуча: Сторінка третя «Слово поета стоїть на захисті вітчизни»
Звучить пісня
Учень 8
Ліна Костенко
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи, Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра – ви.
Учениця 9
Ліна Костенко
Болить мені …Ти знаєш як болить?
Болить біда, що зараз в Україні.
Ця рана душу втомлену ятрить,
І сліз не можу втримати я нині…
Війна… Неоголошена ніким,
Вбиває і калічить українців.
І це наш брат? Та і чи був він ним?
Щоб убивати нас прислав чужинців.
Цей маразматик воювати звик.
Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.
За хворий мозок, за імперський бздик,
Життя вже не одне навіки смеркло
. Болить мені…Ти знаєш як болить.
Ця рана не дає мені спокою.
І ця неоголошена війна,
Розв’язана «братерською» рукою…
Учень 10
Василь Симоненко
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань
. Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.